Враженнями від презентації книжки «27 днів між життям і смертю. Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному», яка пройшла у Товаристві «Знання України», поділилася постійна читачка «Українського репортера», педагог з великим стажем Стефанія Пантелеївна Федорків.
«Найщиріші вітання вам, справжнім, дорогі журналісти Світлана і Леонід Фросевичі! Радію за вас і щиро вітаю! Честь і шана!
Презентація книги «27 днів між життям і смертю» – це насправді визначна подія, яка засвідчила заслужене визнання вашої подвижницької творчої праці, глибоке пошанування високої професійності та вагомого і чесного, правдивого і наступального Слова у журналістиці! Які достойні і відомі люди брали участь у цьому глибоко зворушливому дійстві! Як захоплено вони вітали авторів книги, відзначаючи їх оперативне реагування на злобу дня, вміння зібрати унікальні свідчення очевидців цієї жахливої війни, пропустити їх через власне серце і правдиво розповісти про драматичні події у селі Ягідному на Чернігівщині.
Відео презентації – за цим посиланням.
Гості ділилися враженнями від прочитаної книги, здригалися від розповідей колишніх бранців ягіднянського підвалу і подивлялися мужності свого народу, який здатен винести велике, нелюдське терпіння і не втратити своєї гідності, людяності і головне –віри. Такий народ – непереможний!
«Запам’ятайте цю книгу, – закликає у своєму відгуку учасниця презентації громадська діячка, журналістка Роксолана Хмара, – вона має бути в кожного українця!».
Є вона і в мене, як подарунок від авторів. Доземний уклін їм і щиросердечна вдячність. Книга вражає. Читати її боляче і важко. «Але мусимо, щоб ніколи не забувати звитягу наших Героїв та не понижувати градус ненависти до ворогів», – написав у передмові письменник Василь Неволов.
Книжка «27 днів між життям і смертю» до болю зворушлива, жорстоку війну показано через відчуття світлих людей, що пережили травми повномасштабного російського нападу й окупації.
«Коли ми дізналися про жахіття, які пережили жителі Ягідного, то зрозуміли, що мусимо про це написати,- стверджують автори. –Побачене та почуте не відпускало тижнями, і ми знову й знову навідувалися до Ягідного, писали цей болючий рукопис… Нас багато що вразило у тому моторошному підвалі. Пригадуються дитячі малюнки на стінах. Навіть під час смертельної небезпеки хлопчики та дівчатка малювали янголів, квіти, хатинки,птахів… А хтось із дорослих написав на стіні слова Державного Гімну України. Може, у цьому і проявлялася краса людської душі. Незламної».
Автори підреслюють, що найважче було їм, журналістам, «…передати людські сльози, сердечний, душевний біль. І – море ненависти до московитських дияволів». Та ягіднянці вистояли, попри всі катування. Тепер про них мають знати не тільки в Україні, а й в усьому світі. Аби воєнні злочини були розглянуті Спеціальним трибуналом й обвинувачені одержали найсуворіші покарання. Таку мету поставило перед собою талановите подружжя журналістів-патріотів Леоніда і Світлани Фросевичів (відомих редакторів «Українського репортера») і докладають для цього максимум зусиль на своєму інформаційному фронті. Доземний уклін вам, Янголи українства і Божого благословення на здійснення ваших світлих помислів! Нехай вихід цієї зворушливої книги стане ще одним високим та гідним пошануванням вашої сподвижницької, жертовної праці в ім’я Перемоги України! Нехай ваше натхненне журналістське Слово буде окриленням, просвіченням та джерелом сили у ваших вдячних читачів!»
Стефанія ФЕДОРКІВ
Фото на головній сторінці з Фейсбук-сторінки Музею книги і друкарства України.
